НІМБ, -а, м. Частина зображення Бога чи святого на іконі чи картині релігійного змісту сяйво навколо голови чи над головою як символ божественності, святості; син.

Морфологічні та синтаксичні властивості

У російську мову слово потрапило з французької у середині ХІХ століття. До цього німби часто іменувалися словом «окружок» (від «коло»). Також у XIX столітті за німбом затверджується назва «вінець» або «віночок» (за найменуванням головного убору, що близько до католицького розуміння німба як нагороди).

Німб символічно відображає таємницю Божественної присутності у праведній людині. Він свідчить про присутність Божественної благодаті, що перетворює особистість святого, що засвідчує його причетність до Царства Божого, яке не приходить зовнішнім чином, а перебуває всередині людської душі.

німб – а; м. [Лат. nimbus] 1. сяйво над головою або навколо голови Бога, Богоматері, святого, що зображується (на іконах, у живописі, скульптурі) у вигляді світиться, променистого кола; символ святості, божественності.

У християнстві спільним для всіх святих є німб — диск, що світиться, який оточує голову. Його також називають гало; це слово походить від грецького «халос» (дерев'яний круглий настил, яким ходить бик, обертаючи жорна на млині).