Християнство мало обмежене поширення на Русі до офіційного Водохреща Русі за князя Володимира Святославича. Процес поступового проникнення християнства розпочався у ІХ столітті. З середини – третьої чверті Х століття цей процес фіксується в археологічних матеріалах.

Відповідно до «Повісті временних літ», 6496 літо від створення світу — 988 року київський князь Володимир Святославич ухвалив рішення хреститися від Константинопольської церкви.

Християнство зародилося в I столітті в Палестині, спочатку в середовищі іудеїв та арамеомовного населення в контексті месіанських рухів старозавітного іудаїзму, і вже у перші десятиліття свого існування набуло поширення серед греко-римлян Сирії та інших провінцій, а пізніше – серед інших етнічних груп.

Християнство прийшло на Русь з Візантії.

Хрещення Русі відбулося 28 липня 988 року. Ця подія пов'язана з ім'ям князя Володимира, якого церква назвала святим рівноапостольним, народ назвав Червоним Сонечком, а історики вважають великим. Володимир припадав онуком великої княгині Ользі, тієї самої, яка перша з правителів Русі прийняла християнство.

По перше, об'єднання земель вимагало відмови від племінних богів та запровадження монотеїстичної релігії за принципом «одна держава, один князь, один Бог». По-друге, весь європейський світ на той час прийняв християнство. І, по-третє, прилучення до християнської культури давало країні сильний стимул розвитку.